ТСОУ Блог

Легких доріг, зеленого світла і... не плутати педалі!

Новини від автошкіл
В одному з наших випусків у 2011 році ми розповідали про діяльність Нікопольської міськрайонної організації і автошколи, яку з 1985 року очолює Демиденко. Віктор Володимирович і сьогодні впевнено керує навчальним закладом, багато уваги приділяє громадській діяльності, патріотичному вихованню молоді. Напередодні Дня автомобіліста в автошколу завітала кореспондентка місцевої газети Ірина Волошина. Ми дякуємо нашій колезі за змістовний матеріал і надаємо фрагменти її допису…


Автотранспорт в наш час є найпопулярнішим і разом з тим найнебезпечнішим засобом пересування. Людина, яка сідає за кермо, автоматично бере на себе велику відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя і здоров’я пасажирів, пішоходів і всіх інших учасників дорожнього руху. У переддень професійного свята я поспілкувалася з професіоналами, з яких починається автомобільний потік наших доріг, які навчають водіїв.
У Нікопольській автомобільній школі ТСО України працює 15 інструкторів і 6 викладачів теорії. Практикуючі інструктори – дружній і організований колектив. Кажуть, що нічого неможливого немає і будь-яка людина може поїхати на першому занятті, навіть якщо ніколи не сиділа за кермом. Просто треба грамотно пояснити ази, а найголовніше – відчути настрій учня, до кожного знайти правильний підхід.

Інструктор Володимир Демиденко пояснює:
- Учень у будь-якому разі поїде. Хтось швидше схоплює, краще відчуває автомобіль, а іншим потрібно більше часу для адаптації в новому статусі. Скільки на це піде, залежить від індивідуальних особливостей людини, оскільки є багато різних аспектів: як освоюється керування автомобілем, як учень вливається в транспортний потік тощо. На закритій території автодрому проходить знайомство з автомобілем і спроби їзди. Перше завдання – подолати страх перед машиною і дорогою. Для цього потрібно сідати і їхати – от і всі хитрощі. Звісно, велику роль грає довіра до інструктора. Якщо учень впевнений, що поряд професіонал, який кожну секунду страхує, то і сам почуває себе в безпеці.

- Дуже важливо налагодити контакт між інструктором і слухачем, викликати довіру, - розповідає заступник директора Лариса Борисевич. - Тоді починається навчання. На першому занятті практично в усіх виходить їздити більше по інерції. Учні виходять окрилені успіхом і впевнені у собі. На 4-5 занятті приходить розуміння відповідальності, нерідко страх, паніка. Якраз в цей період за планом заняття починають проводитися на дорозі, тому це важливий переломний момент у навчанні. Одна справа – коли страхує інструктор на закритій території, інша – потрапити в автомобільний потік і стати учасником дорожнього руху. Але в основному учні з радістю і азартом змінюють автодром на дорогу загального значення, їм стає цікаво випробувати себе.
Інструктори стверджують, що немає ніякої різниці у підготовці чоловіків і жінок. Вони ніколи не розділяли своїх учнів за гендерними ознаками. Як серед чоловіків так і серед жінок зустрічаються люди з різною технікою їзди.

- Це як характер по життю. У кожного своя індивідуальна манера керування машиною, ми тільки коригуємо її. Хтось маневрує і відчуває себе впевнено вже під час навчання, хтось залишається невпевненим навіть після 10 років водійського стажу, - зауважує Володимир. - А от за віковою категорією є відмінності. Молодь завжди сміливіша і швидше реагує на нестандартні ситуації. Людині ж у віці важче миттєво реагувати, тому вони, як правило, обережніші. У моїй групі була жінка 59 років, яка впевнено здала екзамени і зараз їздить. А взагалі найстаршою у нас була жінка біля 70 років.

Інструктор з вантажних категорій Віталій Гаврилов розповідає про роботу на вантажному транспорті:

- Навчання на вантажних автомобілях має свою специфіку, адже габарити і вага «КамАЗу» значно відрізняється від легковика. Учню треба враховувати безліч нюансів, тому водію без досвіду керувати набагато важче. Але їдуть всі, потрібні лише час і наполегливість.
Інструктори радять навчатися водійській справі на автомобілі з механічною коробкою передач. Як кажуть: важко в навчанні – легко на дорозі. З механіки запросто можна пересісти на автомат, а от додаткові вміння ніколи не завадять.

Робота інструктора складна, непередбачувана і ризикована. У кожного учня свої проблеми і помилки. Хтось не може кермувати, хтось плутає педалі, не орієнтується, де ліво-право, забуває включати повороти, панікує і губиться. В інструкторській практиці цих людей зустрічалося багато різних ситуацій. Вони намагаються дати якомога більше знань, практичних порад, деталей. Водію-початківцю важко приймати рішення самостійно, тому інструктори ставлять перед собою завдання наглядно показати більшість ситуацій, щоб підготувати своїх учнів до самостійної їзди на дорозі. Для такої роботи мало просто любити техніку і розбиратися в ній – дуже важливо вміти вчити, пояснювати, аналізувати.

Отже, навчитися їздити, стати автомобілістом може кожен – це лише питання часу і зусиль. Як у спорті – в однієї людини є природні здібності і все дається легко, а іншій необхідно докласти неабияких зусиль для того, щоб досягнути мети. Інструкторський досвід здобувається з кожним учнем. Кожного дня – нові історії, нові ситуації, які потребують миттєвого вирішення і аналізу.

Своєю роботою працівники Нікопольської автомобільної школи ТСО України доводять: будь-який водій може стати професіоналом. Але для цього потрібні знання, вміння, досвід і хороший інструктор!